Олексій Жупанський – ПДМПД + Побутовий сатанізм + Лахмітник + БТБ!ЧГ

Анотація

1. Першими до мене прийдуть діти

Журналіст, який зникає в нетрях передмістя; дівчинка Юта, що блукає мертвим мегаполісом; роботяга велетенського міста-заводу та асоціальний тип Тарас, якого недолюблюють оточуючі й він їм платить взаємністю… Шляхи життя цих героїв сплітаються у тісний клубок — і ось уже розподілені ролі: де комусь належить бути маріонеткою, а хтось наважується стати поводирем-деміургом…

«Першими до мене прийдуть діти» — зразок альтернативної прози, замішаної на абсурді, реалізмі, кібер-панку і ядучому сарказмові.

Світ абсурду і гротеску зовсім поруч. Його творець уже розкинув своє павутиння, щоб непомітно прийти до нас, увійти в нас, стати нами, а відтак під переможні звуки причинних фанфар сповістити про початок свого нового світу – світу всеохоплюючого маразму, який є всього лише гротескним віддзеркаленням існуючого порядку речей.

2. Побутовий Сатанізм

«Побутовий сатанізм» – таку дещо претензійну назву має ця збірка прози. Хоча оповідання між собою не пов’язані і їх можна читати як окремо, так і разом – усі вони об’єднані єдиною концепцією-стержнем, а саме шизофренічно-тривожними тенденціями сучасних соціо-культурних реалій, а більшість із яких за своєю суттю є страшними та юродивими віддзеркаленями процесу інтелектуального і духовного гниття душі людської цивілізації, який зараз може спостерігати кожен, хто наважиться розплющити очі і поглянути у вічі реальності, що її само для себе вибрало людство, реальності, що більше нагадує ніцшеанську безодню, яка споглядає тебе, в той час коли ти зазираєш у неї.

3. Лахмітник

«Лахмітник» – сентиментальна і водночас жорстока історія про людське суспільство і його аутсайдерів, історія ненависті, історія помсти і спокути, історія про жах і про відчай, а також історія про те, як важливо хоча б раз у житті зазирнути у вічі своєму страху і при цьому не відвести погляду. Це історія розплати, зневіри і каяття, врешті-решт, це історія крові, адже кінець-кінцем у подібних випадках все зводиться саме до неї.

Початок дев’яностих. Він – Лахмітник, товстун у кумедних окулярах, проте для всіх у школі він «жиртрєст» і «жироточина», а для багатьох ще й жива боксерська груша, на якій можна відпрацьовувати які завгодно паскудства. Але так не може тривати вічно, бо дівчинка у червоному шалику вже почала прокидати сніг на безлюдній алеї, і Хімічний Владлен шкірить свою хижу пластикову мармизу у бетонному лабіринті, а той, здавалося б, бездонний резервуар, якого всі називають «жиртрєстом» уже давно переповнився і зовсім скоро з нього вихлюпнуться червоні хвилі, які можуть поглинути всіх тих, хто мав нещастя у цю мить опинитися поруч.

4. Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек

Радянський Союз не розвалився 1991 року, а продовжив своє існування, на зміну м’якотілому і слабкодухому інтелігенту Андропову, знешкодивши перспективного, але ще юного і недосвідченого Черненка, владу узурпував молодий і рішучий реформатор Горбачов – він одразу ж скасував “сухий закон”, за який так критикували його попередників, але й водночас почав закручувати гайки. Коли 1993 року Горбачов остаточно розв’язав «афганське питання» і наніс ядерний удар по Кабулу, стало зрозуміло, що гра у демократію скінчилася і поняття «перебудова» та «гласність» мають зовсім інше значення, аніж вважалося раніше.

Благословенні дев’яності добігають кінця, залізна завіса, здається, міцно захищає совковий устрій від гнилого подиху Заходу, і виглядає, що все зацементовано навічно і так триватиме завжди. Але щось не так усередині самого червоного колóса. Повільно і невідворотно грядуть зміни, давні пророцтва провіщають, що близиться час хаосу! О так, він близиться! І цей час не за горами, бо ночами за обрієм вже палахкотить червона заграва і на самотніх деревах посеред полів, на яких зібрали останній врожай, ворони каркають людськими голосами, пророкуючи неминуче…

«Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек» – це примарна хроніка містичних пошуків, які для випадкового журналіста починаються у вугільній житниці на сході країни, продовжуються у його власному дитинстві, що виявляється зовсім не таким, яким він його завжди вважав, і закінчуються у столиці зловісним крещендо потойбічної гри, ставки в якій доволі заплутані і невизначені, але однозначно – найвищі.

Гру розпочато, а отже, віднині єдиним правилом проголошується відмова від будь-яких правил. І Сліпа доля із зашитими нитками повіками дістає по черзі героїв з чорного кулька BOSS, Давнє пророцтво прискіпливо вивчає їхні особові справи і розставляє їх на липкій червоній дошці 90-х, а божевільний Фатум у гамівній сорочці смикає зубами рубильник й запускає іржаві шестерні історичного зламу.

Герої одразу опиняються у вирі зловісних та надзвичайно заплутаних подій. Вони домовляються і зраджують, проводять темні корупційні ритуали і дістають дефіцит, шантажують і вбивають, оживляють Нікодімова і проводять сесію Верховної Ради, внаслідок якої у депутатів вилучають м’яке ірраціональне, а інших – просто вбивають. Вони потрапляють у таємничий Червоний колектор, а потім – у сховище Бібліотеки Вернадського, де вивчають секретні архіви Скрижалів Влади, а отже, отримують ключі від останніх дверей, за якими, можливо, на них чекає головний приз, про який ніхто нічого толком не знає, окрім того, що він для всіх є найжаданішим.