Публікації

Рецензія на книгу Ден Сіммонс «Терор» від Книгоголізм як альтер его

Навіть не читаючи інші твори автора, можна сміливо сказати, що “Терор” – це найкращий роман, щоб познайомитися з творчістю Дена Сіммонса.

Це книга про реальну експедицію сера Джона Франкліна по пошуку Північно-Західного морського шляху.

Два кораблі, Еребус та Терор, у 1845 році вирушили у подорож до Арктики для остаточного відкриття безпечного шляху через кригу півночі Північної Америки. Експедиція була невдалою, всі члени екіпажу померли. Подробиці та причини провалу вже давно досліджені і навіть самі кораблі були знайдені майже одразу після публікації роману (все можна почитати по посиланню).

Якщо все відомо, що ж такого цікавого ми знайдемо у цій книзі? Тим більше, що можна писати цілих 600 з гаком сторінок про кораблі, які майже три роки простояли на одному місці затиснуті кригою? Давайте розбиратися.

Насамперед мене вразили персонажі. Тут є самовпевнений керівник експедиції – релігійний сер Джон та як протилежність йому – ірландець Френсіс Крозьє, капітан другого корабля. Тут є лікар початківець Гудсер, який веде детальний щоденник та більше сотні матросів, офіцерів та піхотинців, серед яких знайшлося місце навіть содоміту з комплексом бога.

Розповідь ведеться з точку зору того чи іншого члена команди. Дослідників переслідують хвороби (туберкульоз, цинга та отруєння), “пекельний” мороз та недбалість людей, які споряджали експедицію. А ще й, ніби команді мало цих негараздів, на них нападає якийсь звір і вбиває їх по одному.

При цьому, команда не падає духом. Вони знали на що йдуть, Арктична експедиція це не торговельні маршрути в Середземному морі, це справжнє випробування.

Кожному із головних персонажів, яких обрав Сіммонс, відводиться час для розкриття особистості, в тому числі із використанням флешбеків про їх життя до подорожі. Про те чому Крозьє так і залишився самотнім у свій вік та постійно пиячить. Про те, чому серу Джону так потрібно знайти цей маршрут. Про те чому офіцер Ірвінг закохався у без’язику ескімоску, яка з’явилася просто посеред криги і прибилася до команди.

Описуючи щоденний побут та намагання вижити захоплених у льодовий полон команд двох кораблів, Ден Сіммонс майстерно тримає читача у правильному тонусі, перериваючи розповідь у потрібному місці, щоб трохи збавити темп спогадами про початок експедиції, або події десятирічної давності, щоб вже після цього з новими силами оповісти продовження основної сюжетної лінії. Саме на таких гойдалках ви і заїдете за середину книги і вороття назад вже не буде, бо далі перед головними героями постають важливі питання, які потрібно буде вирішувати тут і зараз: бунти матросів, виснаження запасів, руйнування кораблів. Життя чи смерть: наскільки Крозьє хоче жити, наскільки команда довіряє своїм керівникам.

Крім стилю розповіді від багатьох учасників, ефект присутності посилюється також гнітючою атмосферою страху на Еребусі і Терорі. ЇЇ вплив відчувається на кожному персонажеві.

Страх перед звірем – кожен може не повернутися з наступної вахти.

Страх перед стихією – холод може позбавити пальця або носа необережного матроса.

Страх перед невизначеністю – чи скресне крига наступного літа, чи вистачить припасів, чи не викосить всіх цинга.

І от, коли ви вже думаєте, що це все – це кінець історії, всі герої показали хто вони є, реальні історичні дані вже вичерпані, ви бачите, що залишилось більше сотні сторінок! ЩО? Тобто, це як?

Так, так, а далі Сіммонс бере вас, вже втомленого від великої кількості подій, за барки, садить знову у крісло і каже “Читай далі – не пожалкуєш”. Звір, який тероризував команду усю книгу постав не просто тлом, засобом тримання читача в постійному саспенсі, а ще немаленькою частиною сюжету. Ота чеховська рушниця, яка обов’язково стріляє у кінці, виявилася повноцінною зброярнею. І ця стрілянина не залишить вас невдоволеними.

***

Якщо ви ще не зрозуміли, то поясню – роман дуже багатогранний. Тут присутні детальні описи будови корабля та професій матросів, що сподобається мариністам. Усі документальні факти майстерно вплетені у сюжет, що сподобається історикам. Прихильники пригодницьких романів отримають подорожі, навіть коли кораблі знаходяться у нерухомому полоні. Як бонусом йде багато описів особливостей життя ескімосів та європейців XIX століття. А подробиці способів виживання у крижаній пустелі, яка намагається тебе постійно вбити, сподобаються любителям Беара Грілса (який, до речі, також робив свою експедицію в тих самих місцях).

Не обійшли увагою і поціновувачів любовних ліній. Тут вона навіть не одна. Давня нерозділена любов капітана Крозьє, особисте життя сера Джона до подорожі, а також заборонене та навіть небезпечне у ті часи чоловіче кохання, яке зародилося задовго до початку експедиції. І найголовніша, та що станеться у кінцівці роману.

Особливість “Терору” – він буде тримати ваші емоції у своїй владі, щоб рівень накалу був на ідеальному рівні усі 600 сторінок. Серія Ad Astra не розчаровує як і Видавництво Жупанського з вибором творів.

P.S.: Ще існує серіал, знятий по мотивам цієї книги, з доволі великим рейтингом у 8 балів, і я хотів його подивитися і додати враження-порівняння до цього допису. Але потім вирішив, що серіал може замилити отримані емоції від книги і відклав на потім.

Автор: Книгоголізм як альтер его
Джерело: Facebook

Хочу прочитати