Публікації

Перша прочитана цього року книжка і перше “вау”.

Якщо вам сподобався Лавкрафт ( а мені – ду-у-уже), то Мерріта точно будете читати з захопленням. Його стиль більш звичний, як на мене. Якщо Лавкрафт обмежується викладом подій, то Мерріт пише більш розлого, традиційно.

Ця книжка містить дві класичні повісті “Гори, відьмо, гори!” та “Повзи, Тінь, повзи!”. Тут багато містики, загадок…. Багато людського і ще більше потойбічного… Тут багато запитання і кілька варіантів відповідей…

Я тішуся, що власне з цієї книги розпочала свій книжковий рік. А завершила читати – 13 січня) Вірите у знаки? Люблю це число!

Автор: Ірина Бжезінська
Джерело: Facebook

Хочу прочитати

ІНШОГО НЕ БУДЕ

Дискусія на тему релігії завжди викликає шквал коментарів, обурення й зрідка схвалення, релігію зазвичай протиставляють науці, але що, коли зробити протилежне, або ж хоча би припустити? Цим зайнявся в оповіданні Збєшховський і висунув цікаву теорію, яка задовільнить багатьох, хто стоїть на роздоріжжі віри. А якщо питання душі, яка, як всім здається, є в кожному з нас, насправді є річчю зовсім іншою і як варто себе почувати, коли розумієш, що ти насправді і людиною себе вважати не повинен, а не більше ніж проста рослина чи тварина? Автор вдало обіграв цю ситуацію і кінець світу, тому що апокаліпсис це не завжди астероїд, ядерна війна чи потоп – кінцем світу може стати й кінець сенсу цього світу, адже він стане такою собі замкненою системою без мети, пустопорожнім і бездушним.

МІСЦЕ НА ДОРОЗІ

Для тих, хто полюбляє теорії змов, це оповідання має бути цікавим – Збєшховський обігрує таку собі концепцію глобальної гри і детективним сюжетом приводить до несподіваної розв’язки, хоча фінал може і її перевернути догори дриґом. Окрім детективної складової твір містить і вкраплення трилеру й укупі розслідування героя втягує читача, виставляючи автора фахівцем тримати у невіданні й ділитись деталями реальних подій твору порціями, що подаються десертом.

МОНЕТА

В «Монеті» Збєшховський розглядає одвічне питання життя та смерті, те, чи ми самі власники нашого якщо не життя, то тої ж таки смерті і чи правильним є позбавлення себе існування, коли цю дію можна прокрутити вдруге і обрати, знаючи результат. Автор звертається до певної філософії, бере різні точки зору і направляє їх на одну ситуацію, вдало фокусуючись на питаннях, які, здавалося б, лежать на поверхні, але ще ніхто не насмілився їх зачепити. Його оригінальність сповнена своєрідною простотою, а втім і складним розбором ідеї, а подача в «Монеті» може стати цікавим хронологічним трюком в стилі Філіпа Діка.

СКЛЯНКА ЛІМФИ

Доволі складне для сприйняття оповідання, в якому тяжко прослідкувати мету, котру ставив перед собою автор, та все ж можна спробувати. Ймовірно тут ідеться про тяжкі наслідки для тих, хто грається з Богом, але не в релігійних питаннях, а в наукових і, полонивши його частину, людина нарікає себе на катастрофу. В уявленні Збєшховського Бог криється в енергії і це ідея, котру хочеться підтримати, адже що ж як не енергія володіє прерогативою створення, хоча й руйнування також. Думки автора серед динамічного розвитку подій з нашарованою хронологією висковзують крізь пальці, але те, що після цього лишається – варте уваги не менше.

БЕЗЛЮДДЯ

Це оповідання є фіналом чогось набагато більш грандіозного, чогось великого, що лишилося поза лаштунками уваги, ніби автор велику історію в стилі «Гіперіона» Дена Сімонса залишив для себе, а читачу лишив тільки останні моменти, згарки історичних подій вигаданого світу. Одвічна тема фантастів, боротьба машин з людьми, чи ж спотворений їхній симбіоз, вимушений або навмисний – ці дрібні відголоски стали самим шпилем айсберга, а вся його основа лежить під водою.

СУМНІ ПАРСЕКИ

В цьому оповіданні як ні в якому іншому Збєшховський нагадує Філіпа Діка, адже опрацьовує саму сутність людини, її свідомісь, піднімає питання чи є машина особистістю, якщо мислить. Однак якщо кілька машин мислять одинаково, то чи є вони особистостями? Також автор представляє цікаву ситуацію спостерігача і спостережуваного – чи не є вони елементами набагато більшої ланки експерименту? На додачу до визначення особистості Збєшховський подає на розгляд ідею, що будь яка особистість – лише набір імпульсів, яких їй надали попередні покоління і це залежить лиш від волі випадку, але, все ж, вчинки й дії не є особистим вибором, а наслідком спадковості і впливу зовнішніх чинників.

ГОЛОКОСТ F

Оповідання для роману стали невеличкими підмурівками, кам’яними брилами міцного фундаменту, на якому стоїть роман «Голокост F». І цей роман розрахований на читача, котрий разом з автором візьметься до роздумів і самоаналізу, котрий споглядатиме симбіоз людини і техніки як річ невідворотну і з часом звичну, котрий в бурхливому розвитку технологій і занепаді морального аспекту використання хай-тек доповнень вбачить загрозу людства – апогей еволюції, за яким слідує глибока прірва, з котрої не вибратись завдяки відрізаними самими нами шляхами відступу. Роман для читача, який боже творіння Землі здатен сприймати не як універсальний факт, а мультиверсний випадок, один із.
«Голокост F» насичений незнайомими термінами, через що спочатку сприймається тяжко, але зрештою поглинає і тоді Death Angel, френи, «Сарана» – звичні слова, що тут і там зринають в тексті. Але потрібно бути готовим до довгих монологів, які з першого разу розуміються не повністю, до сповнених елементів екшену сцен бойових дій і військових операцій і, врешті-решт, до лайки, яка теж подекуди проскакує.

А щодо особистих рекомендацій, то роман варто перетравлювати повільно, але без довгих зупинок, аби не загубитися самому у вигаданому світі Збєшховського.

Автор: Volodymyr Zhuk‎
Джерело: Facebook

Хочу прочитати

Ця зовсім невеличка за обсягом, лаконічна, але насичена книжка, написана у 1978 році, стала для мене неочікувано корисним та змістовним пазлом до історичної картинки Третього Рейху та портрету його фюрера – Адольфа Гітлера.

Серед близько двох десятків прочитаних книжок про нацистську Німеччину та її лідерів, на мій погляд, ця – чи не найбільш об’єктивне й збалансоване дослідження особистості й діяльності людини, яка стала однією з визначальних для світової історії ХХ століття.

В ній немає як зайвої демонізації, так і перебільшення заслуг Гітлера. Автор чітко й справедливо називає його справжні досягнення й успіхи на чолі німецької держави, аналізує його хибні погляди й помилки у внутрішній та зовнішній політиці, воєнних кампаніях.

При всій значущості Адольфа Гітлера для перебігу світової історії та політики у 1930-1980-х роках, для автора він – злочинець. Так, Гітлер – завойовник як і Александр Македонський чи Наполеон. Але ні Александр, ні Наполеон цілеспрямовано не винищували людей поза полем битви як це робив Гітлер. Ці злочини були спрямовані як проти євреїв, циган чи слов’ян, так і проти свого власного, німецького, народу.

Автор робить висновок, що Гітлер вів війну заради війни, а не заради якихось усвідомлених цілей. Бо інакше він почав би шукати шляхів для укладання миру вже після поразки під Москвою взимку 1941 року чи після Сталінграда 1943 року. І вже точно відповідальний політик пішов не допустив би продовження тієї війни на території власної держави.

На думку автора, така поведінка Гітлера, який кидав до м’ясорубки все новій й нові сили фактично до свого останнього дня – це не що інше, як зрада і помста своєму народові за те, що цей народ виявився нібито неспроможним досягти тих цілей, які замислив його фюрер.

Дякую Видавництво Жупанського

Автор: Юрій Пацук
Джерело: Facebook

Хочу прочитати