Публікації

Видавничі плани на 2020–2021

Нарешті спало шумовиння затяжного і відчайдушного святкування, сумні конвої недоїдених салатів тягнуться в холодильники, де вони знайдуть свій останній спочинок, поступившись місцем іншим, не таким святковим і не таким шкідливим стравам. Виснажені багаторазовими святкуваннями за всіма можливими календарями та стилями, ми нарешті оговтуємося і починаємо повертатися до звичного ритму життя, майже не помітивши, як опинилися у 2020 році. А отже пора розпочинати ділитися своїми видавничими планами на цей рік. І хоча вихід деяких анонсованих тут книжок відбудеться аж у далекому 2021, ми все одно згадаємо тут всі вже започатковані проекти, аби ви знали чого очікувати і до чого готуватися. А ми зі свого боку докладемо всіх зусиль, щоб це чекання було якомога коротшим і скрасимо його іншими, також чудовими книжками.

Тож починаймо!

———————————————————————————

🚩 Так сталося, що першою книжкою, яка розпочне наш 2020 рік буде «Закоłот. Невимовні культи» Володимира Кузнєцова (видавнича серія «Альтернатива») і ми цьому насправді дуже раді.

Володимир Кузнєцов – письменник, музикант, інженер та гейм-дизайнер зі сходу України, відомий українському читачеві насамперед як автор, що працює у жанрах жахів та фентезі. Його новий роман створений на перетині наукової фантастики, космічної опери та лавкрафтіанського горору. Це – книга-головоломка, книга, яку кожен читач може складати як йому заманеться – і від того отримувати свій власний досвід та інсайт.

Окультні технології та Прадавні боги з іншого простору-часу. Війни в масштабі Сонячної системи та безосібні квантові інтелекти. Наскільки незмінною є людська сутність – і що здатне змінити її? Якою ціною можна здобути Свободу – і де поріг, за яким та свобода перетворюється на нову неволю? В кінцевому підсумку, що є свобода волі, і чи існує вона взагалі?

Якщо Давні боги відгукуються на людські молитви – хто здатен почути їхню відповідь і не втратити розум, намагаючись її зрозуміти?

Далеке майбутнє. Нова Імперія – об’єднане людство Землі, Місяцю та Марсу – веде жорстоку боротьбу за власне існування. Її супротивники – потойбічні істоти з інших шарів Мультиверсу, її провідник – звільнений бог Ґаґантоа, що з прадавніх часів перебував у полоні на Землі. Бунтівним богом людству даровані технології міжпланетного сполучення, квантового обчислення та розподіленого інтелекту. Проте його вороги – то цивілізації істот з іншого простору-часу та Потойбічні боги. А також ті з людей, хто вважає обраний шлях хибним та руйнівним.

Одвічна дилема Людини – який шлях є істинним? Per omnia saecula saeculorum, світ без кінця – чи Bellum omnium contra omnes, війна без кінця?

На материнському кораблі «Сінано» – найстарішому та найпотужнішому представнику Об’єднаного Флоту Імперії, спалахує заколот, кривавий та безжальний. Хто розпочав його, до чого він призведе, а головне – як пов’язаний із подіями тисячолітньої давнини, що вже стали наріжним каменем історії людства?

☑️ Книжка вже доступна для замовлень в нашій інтернет-крамниці: Закоłот. Невимовні культи

———————————————————————————–

🚩 А ще, буквально днями, ми з Анатолієм Дністровим вирішили, що наші читачі вже доволі довго позбавлені можливості читати його культові романи «Пацики» та «Місто уповільненої дії», які так приголомшили нас ще на початку нульових, і які вже надто тривалий час не перевидавалися. Тож ми виправляємо цей прикрий недогляд і невдовзі «Альтернатива» поповниться дуже крутим літературним свідченням про кінець восьмидесятих-початок дев’яностих в окремо взятому файному українському місті – Тернополі. Епічні битви «район на район», ножі, цепи і вогнепал, хлопці і дівчата, які намагаються виживати у цьому жорстокому майже неконтрольованому хаосі стрімких соціальних і культурних змін – за епічністю, жорстоким реалізмом і правдою життя обидва романи не поступаються знаменитому «Механічному апельсину» Ентоні Берджеса, але, водночас, проза Дністрового є набагато ближчою нам, оскільки написана для нас і про нас свідком тієї непростої, але по своєму романтичної епохи, яку багато хто з нас запам’ятав на все життя.

☑️ Орієнтовний час виходу – травень 2020

———————————————————————————-

🚩 А вже наприкінці зими на вас чекає один з наших цьогорічних гедлайнерів – автобіографія / біографія Девіда Лінча «Кімната снів» авторства самого Девіда Лінча і Крістін МакКенни, у перекладі з англійської Євгена Ліра та Остапа Українця. Ми й до цього знали, що Девід дуже незвичайний, але тепер, прочитавши цю цікавезну розповідь про його життя, ми зрозуміли, н а с к і л ь к и він незвичайна і дивовижна людина. Книжка супроводжуватиметься купою ексклюзивних архівних фото, так що для фанатів «Ґумкоголового», «Людини-слона», «Твін Пікс», «Вогонь, іди зі мною», «Диких серцем», «Загубленого шосе», «ВНУТРІШНЬОЇ ІМПЕРІЇ» та багатьох інших Лінчевих візуальних та музичних проектів це буде справді непересічний і необхідний подарунок.

Крістін МакКенна – широковідома критикиня та журналістка, що працювала на «Los Angeles Times» з 1977 по 1998 рік, а з 1979 року й донині є близьким другом та інтерв’юеркою Девіда Лінча. Її критичні розвідки з’являлися у «Artforum», «The New York Times», «ARTnews», «Vanity Fair», «The Washington Post» та «Rolling Stone». Видала дві збірки інтерв’ю та книжку «Ferrus Gallery: з чого почати».

☑️ Орієнтовний час виходу – кінець лютого-початок березня 2020

——————————————————————————–

🚩 Навесні українська література нарешті поповниться одним з наріжних текстів європейського середньовічного епосу – Старшою Еддою у перекладі з ісландської, передмовою і примітками Віталія Кривоноса.

☑️ Орієнтовний час виходу – початок березня 2020

———————————————————————————–

– / Серія «Майстри готичної прози» / –

🚩 2019-й у нас минув без новинок серії «Майстри готичної прози» тож у цьому році ми беремося виправляти цей недогляд – приблизно у березні вже вийде перший том довгоочікуваного Повного зібрання прозових творів Едґара Аллана По.

Переважна більшість перекладів у цьому виданні будуть новими – над ними працювали Остап Українець і Катерина Дудка, які вже відомі нашим читачам по роботі над перекладами Говарда Лавкрафта, Пітера Воттса та багатьох інших. Також будуть використані переклади окремих оповідань По, виконані Ростиславом Доценком та Оленою Фешовець.

А ще це видання супроводжуватиметься чудовими ілюстраціями Ліни Квітки.

Твори, що входять до першого тому:

1. Метцергерштайн
2. Герцог де л’Омлет
3. На мурах єрусалимських
4. Без дихання
5. Бон-Бон
6. Рукопис, знайдений у пляшці
7. Побачення
8. Береніка
9. Морела
10. Як я був світським левом
11. Дивовижна пригода Ганса Пфааля
12. Король чума
13. Тінь. Притча
14. Четверо звірів у одному
15. Містифікація
16. Тиша. Притча
17. Оповідь Артура Гордона Піма

☑️ Орієнтовний час виходу – квітень 2020

———————————————————————————–

🚩 Також все ближче до виходу «Зібрання творів» Артура Мекена у перекладі з англійської Марти Сахно, і з чудовою передмовою перекладача, письменника й дослідника «темної літератури» Євгена Ліра про витоки і контексти творчості Артура Мекена.

Класик готичної і містичної літератури, Артур Мекен безумовно є тією постаттю, без якої серія «Майстри готичної прози» була б неповною. До цього видання увійдуть майже всі класичні й найвідоміші твори Мекена: «Великий бог Пан», «Найпотаємніше світло», «Осяйна піраміда», «Три самозванці», «Червона рука», «Білі люди», «Частина життя».

☑️ Книжка має вийти у першому півріччі 2020

———————————————————————————–

🚩 Ну й не варто забувати, про «Місячну дитину» авторства «найгіршої людини на світі», Алістера Кровлі у перекладі з англійської Євгена Ліра, який також написав післямову для цього видання.

Алістер Кровлі – постать одіозна та неоднозначна, але, безперечно, непроминальна. Містик та окультист, творець релігійно-філософського вчення Телеми, автор багатьох магічних трактатів, найвідоміший з яких «Книга закону», Кровлі мав багато талантів та ексцентричних захоплень, поміж якими також була й література. Роман «Місячна дитина» – один з двох романів у розлогій бібліографії Кровлі. В основі сюжету лежить оповідь про молодого мага, який оволодіває магічними знаннями і вступає у протистояння з таємним орденом «Темної ложі», очільник якого за допомогою заборонених магічних практик і ритуалів прагне отримати владу над світом. Цікавим є те, що прототипом головного героя виступає сам Алістер Кровлі, а в романі він описує свій реальний досвід перебування у магічних орденах, зокрема у відомому «Ордені Золотої Зорі», до членів якого також належали такі відомі письменники, як Артур Мекен, Абрахам Мерріт і Нобелівський лауреат Вільям Батлер Єйтс.

———————————————————————————–

🚩 Також ведуться роботи над довгоочікуваним четвертим томом Лавкрафта і другим томом Едґара По. Біля перекладацького стерна стоять незмінні Остап Українець і Катерина Дудка, які обіцяють нам не дуже баритися і в стислі строки реалізувати обидва переклади.

До четвертого тому повного зібрання прозових творів Лавкрафта увійдуть твори, написані у співавторстві з іншими письменниками:

1. The Green Meadow
2. Poetry and the Gods
3. The Crawling Chaos
4. Four O’Clock
5. The Horror at Martin’s Beach
6. Under the Pyramids
7. Two Black Bottles
8. The Last Test
9. The Thing in the Moonlight
10. The Curse of Yig
11. The Electric Executioner
12. The Mound
13. Medusa’s Coil
14. The Trap
15. Winged Death
16. The Man of Stone
17. Through the Gates of the Silver Key
18. The Horror in the Museum
19. Out of the Aeons
20. The Hoard of the Wizard-Beast
21. The Horror in the Burying-Ground
22. The Slaying of the Monster
23. The Tree on the Hill
24. The Battle that Ended the Century
25. Till A’the Seas
26. The Challenge from Beyond
27. The Diary of Alonzo Typer
28. The Disinterment
29. The Night Ocean
30. In the Walls of Eryx
31. Collapsing Cosmoses

———————————————————————————–

– / Серія Ad Astra / –

🚩 Серія серйозної і по-справжньому вартісної фантастики від культових письменників жанру, Ad Astra, теж доволі жваво продовжує нарощувати м’язи. Наразі найближчою до виходу є культова збірка Пола Андерсона «Патруль часу» у перекладі з англійської Олега Леська. Орієнтовний час виходу – квітень-травень 2020. А ближче до кінця цього року вийде і роман із цього ж циклу – «Щит часу», теж у перекладі Олега Леська.

Альтернативна історія завжди слугуватиме захопливим полем для уявних експериментів, на кшталт, а що трапилося б, якби Наполеон свого часу захопив Британські острови, а Гітлера прийняли до художньої академії? Хід історії тоді б змінився радикальним чином, а світу, яким ми знаємо його тепер, ніколи б не існувало. Саме таким загрозам втручання у хід історії протистоїть Патруль часу – могутня організація, яке діє скрізь і завжди, у всіх часах всіх мислимих епох.

Вперше українською буде виданий класичний цикл оповідань Пола Андерсона «Патруль часу», присвячений часовим та історичним парадоксам, а також роман «Щит часу», який також продовжує тему альтернативної історії нашого світу.

——————————————————————————–

🚩 Ще одна наша дуже важлива цьогорічна книжка «Снігова лавина» Ніла Стівенсона у перекладі з англійської Остапа Українця і Катерини Дудки.

Це класика кіберпанку від майстра жорсткої наукової фантастики. Присутні всі складові, за які ми любимо цей жанр фантастики, густо розведеної антиутопією: майбутнє, в якому доведені до абсурду багато сучасних популярних трендів, влада могутніх корпорацій, які і є основними економічно-політичними володарями світу, віртуальна реальність, що вплетена у звичну фізичну реальність подекуди так, що інколи важко зрозуміти, де закінчується одна й починається інша, герої – маргінали й аутсайдери, що змушені виборювати своє місце і право існування у світі, де взагалі мало кому комфортно жити, а також релігійні культи, давні мови програмування, здатні зламати свідомість і перепрограмувати мозок, шумерська міфологія, маніпуляції із нейролінґвістикою і давні божества, як перші програмісти цього світу.

☑️ Орієнтовний час виходу – червень-липень 2020.

———————————————————————————–

🚩 І звісно ж ми пам’ятаємо про наш амбіційний минулорічний почин – «Повне зібрання короткої прози» Філіпа Діка (у чотирьох томах). Вже на етапі завершення переклади другого тому – над перекладом з англійської невтомно працює Єгор Поляков, і третього тому – переклад з англійської Ганни Гнєдкової.

До другого тому повного зібрання короткої прози Філіпа К. Діка увійдуть:

1. A Surface Raid
2. Project: Earth
3. The Trouble with Bubbles
4. Breakfast at Twilight
5. A Present for Pat
6. The Hood Maker
7. Of Withered Apples
8. Human Is
9. Adjustment Team
10. The Impossible Planet
11. Impostor
12. James P. Crow
13. Planet for Transients
14. Small Town
15. Souvenir
16. Survey Team
17. Prominent Author
18. Fair Game
19. The Hanging Stranger
20. The Eyes Have It
21. The Golden Man
22. The Turning Wheel
23. The Last of the Masters
24. The Father-Thing
25. Strange Eden
26. Tony and the Beetles
27. Null-O
28. To Serve the Master
29. Exhibit Piece

До третього тому повного зібрання короткої прози Філіпа К. Діка увійдуть:

1. The Crawlers
2. Sales Pitch
3. Shell Game
4. Upon the Dull Earth
5. Foster, You’re Dead
6. Pay for the Printer
7. War Veteran
8. The Chromium Fence
9. Misadjustment
10. A World of Talent
11. Psi-Man Heal My Child!
12. Autofac
13. Service Call
14. Captive Market
15. The Mold of Yancy
16. The Minority Report
17. Recall Mechanism
18. The Unreconstructed M
19. Explorers We
20. War Game
21. If There Were No Benny Cemoli
22. Novelty Act
23. Waterspider
24. What the Dead Men Say
25. Orpheus With Clay Feet
26. The Days of Perky Pat
27. Stand-by
28. What’ll We Do With Ragland Park?
29. Oh, To Be A Blobel!

☑️ Орієнтовний час виходу другого тому – друга половина цього року, третього тому – кінець цього-початок наступного року.

———————————————————————————–

– / Також у планах серії Ad Astra / –

🚩 Цикл романів «Рифтери» Пітера Воттса

———————————————————————————–

🚩 Авторська збірка оповідань Вільяма Гібсона «Burning Chrome»

🚩 Роман Вільяма Гібсона «The Peripheral»

———————————————————————————–

🚩 «Донька залізного дракона» Майкла Свонвіка (пер. з англ. Євген Онуфрієнко)

———————————————————————————–

Отже, як бачите, невдовзі Ad Astra має всі шанси стати найдинамічнішою серією видавництва, і нас такий сценарій цілком влаштовує, адже гарної фантастики багато не буває.

———————————————————————————–

– / Серія «Лауреати Нобелівської премії» / –

🚩 Жан Поль-Сартр «Диявол і Господь Бог» (пер. з фр. Олег Жупанський).

☑️ Орієнтовний час виходу – друга половина 2020.

———————————————————————————–

🚩 Генрих Сенкевич «Хрестоносці» (пер. з пол. Євген Литвиненко).

☑️ Орієнтовний час виходу – друга половина 2020.

———————————————————————————–

– / Серія «Майстри світової прози» / –

🚩 Томас Пінчон, «Райдуга гравітації» (пер. з англ. Тарас Бойко).

Magnum Opus культового американського постмодерніста Томаса Пінчона, що разом із Джойсовими «Уліссом» та «Поминками за Фініґаном», а також «Нескінченним жартом» Девіда Фостера Воллеса вважається одним із найскладніших романів за всю історію існування літератури. Півтора мільйони машинописних знаків, близько двохста сімдесяти тисяч слів, складених Пінчоном у заплутаний і гротескний літературний лабіринт, в якому можна знайти посилання на все на світі або ж назавжди заблукати – залежить від оптики зору читача. Сподіваємося, в українського читача ця оптика налаштована непогано, інакше йому буде непросто.

☑️ Орієнтовний час виходу – літо 2020.

———————————————————————————–

🚩 Альфред Деблін «Гори моря та велети» (пер. з нім. Петро Таращук)

Гротескний і химерний футуристично-візіонерський роман Альфреда Дебліна свого часу наробив немало галасу, коли серед освіченої публіки вважалося правилом доброго тону, з’явитися на людях із цією товстою книжковою цеглиною. Інший любитель немалих романів, Роберт Музіль, зазначав, що того року «Гори моря і Велети» можна було побачити скрізь – від театрів, барів і парків, аж до пляжів включно – таке враження, що вся Європа тоді читала цей дивовижний роман Альфреда Дебліна. Нарешті, приблизно через сто років, українські читачі також отримають змогу це зробити 

☑️ Орієнтовний час виходу – літо 2020.

———————————————————————————

🚩 Еміль Золя «Пастка» (пер з фр. В’ячеслав Кашук)

☑️ Орієнтовний час виходу – літо 2020.

———————————————————————————–

🚩 Джордж Орвелл «Нехай квітне аспідистра» (пер. з англ. Тетяна Кирилюк)

☑️ Орієнтовний час виходу – квітень 2020.

———————————————————————————–

🚩 Джордж Орвелл «Повне зібрання есеїв» (у двох томах) (пер. з англ. Ірина Савюк, Оксана Гордієнко, Тарас Бойко).

☑️ Орієнтовний час виходу – кінець 2020.

———————————————————————————–

🚩 Джордж Орвелл «Донька священника» (пер. з англ. Марія Головко)

☑️ Орієнтовний час виходу – початок 2021.

———————————————————————————–

🚩 Джордж Орвелл «Дні у Бірмі» (пер. з англ. Єгор Поляков)

☑️ Орієнтовний час виходу – початок 2021.

———————————————————————————–

🚩 Також продовжуємо готувати культовий і рекордний за обсягом роман (майже три мільйони знаків, два Джойсівські «Улліси») Девіда Фостера Воллеса «Нескінченний жарт» у перекладі з англійської Петра Таращука, але, зважаючи на обсяги і складність роману, поки що не беремося повідомити бодай орієнтовну дату виходу цього культурно-книжкового артефакту.

———————————————————————————–

– / Серія «Життєписи» / –

🚩 Ганс-Мартін Лохманн «Зіґмунд Фройд» (пер. з німецької Романа Осадчука)

☑️ Орієнтовний час виходу – літо 2020.

———————————————————————————–

🚩 Вінстон Черчілль «Мої молоді роки»

———————————————————————————–

– / Серія сучасної польської фантастики «Амальгама» / –

🚩 Радек Рак «Порожнє небо» (пер. з пол. Сергія Легези)

———————————————————————————–

🚩 Лукаш Орбітовський «Культ» (пер. з пол. Ярини Мелех)

———————————————————————————–

🚩 Ну, а ще, ми, традиційно анонсуємо одне видання-сюрприз, про яке до часу не будемо розповідати, а лише повідомимо, що воно стане чудовою новиною для багатьох прихильників нашого видавництва, а також викликом для нас у сенсі нового видавничого напряму, від якого ви, сподіваємося, будете у такому ж захваті, як і ми.

———————————————————————————–

Ну що ж, свята відгуляли, плани намітили, а тепер гайда до роботи, бо, як бачите, ми собі напридумували роботи на роки і треба це все якось реалізувати, причому не найгіршим чином, бо інакше ні ви нас, ні, тим більше, ми самі себе не зрозуміємо.

Тож ми дякуємо вам, за те що ви з нами і нагадуємо, що без усіх вас, наших вірних прихильників і читачів, у нас не було б цих планів і цих книжок. Не відходьте далеко – далі буде ще цікавіше 🖤

Усе повільніше обертається Колесо року, тихішим стає його скрип, і вже за лічені години ми зануримося у темряву найдовшої ночі року і святкуватимемо Зимове сонцестояння – ще одне завершення річного циклу. Ми подамося в ліси і там, на далекій і схованій від шумовиння буденності галявині, розпалимо величне багаття, яке осяє найтемнішу ніч року, – в ньому ми спалимо все те, що воліли б залишити у минулому, яке доживає свої останні години. І спалюючи в цьому багатті залишки миттєвостей року, ми радітимемо, як діти, і весело й безтурботно сміятимемося в чорні зимові небеса. А коли багаття перегорить і від нього залишаться лише червонуваті пригаслі вуглинки, тьмяний обрій спалахне зорею нового циклу, до нас знову долине тихе поскрипування Колеса року, і ми продовжимо жити, з надією і сподіваннями приглядаючись до щойнонародженого року.

А зараз ми традиційно підбиватимемо підсумки року, бо хай там як, а рік видався бурхливим у всіх сенсах, до того ж востаннє такі красиві циферки переходу (19–20) ми спостерігали аж двадцять років тому, коли все було інакше, але так само здавалося, що світ завмер напередодні якихось грандіозних змін.

Отже, яким був для нас видавничий 2019 рік? А був він доволі продуктивним і, водночас порівняно, спокійним і без зайвих емоційних та фізичних надривів. Це був рік завершення багатьох важливих, складних і довготривалих проектів.

Це був рік «Утраченого раю» Джона Мілтона, одного з наріжних текстів світової літератури, відсилання до якого зустрічаються скрізь наскільки часто, що вже було просто соромно і досі лишатися без цього важливого літературного артефакту. Українському перекладу «Утраченого раю» покійний Олександр Жомнір присвятив понад тридцять років свого життя. Ми ж, зі свого боку, намагалися зробити це видання відповідним масштабам вміщеного у ньому твору і радіємо, що ці наші намагання були помічені – на 26 Book Forum «Утрачений рай» отримав спеціальну відзнаку Харківського журі як найкрасивіше видання. У нашій практиці ще не було жодної відзнаки саме за красу видання, тож ми справді потішені такою номінацією.

Це був також рік «Терору» Дена Сіммонса – епічного романного полотна на півтора мільйона знаків, або ж на тридцять сім з половиною авторських аркушів – кому як зручніше рахувати. Перекладаючи «Терор», Антон Санченко блискуче впорався з безкінечним холодом, стражданнями і специфічною морською лексикою цього складного і об’ємного бортового журналу людської величі і ницості, благородства і страху, безвиході і краси життя за будь-яких обставин, який за версіями багатьох експертів вважається одним з найпотужніших романів останнього десятиріччя.

Це також був рік, коли ми нарешті видали перший з багатьох томів повного зібрання короткої прози Філіпа К. Діка, над перекладом якого працювали Віталій Корсун, Ігор Гарнік та Єгор Поляков. Цей проект також довго і дуже непросто стартував, але тепер ніби набрав потрібної динаміки руху, і невдовзі мають з’явитися наступні два томи.

Врешті-решт, це рік «Берлін Александерплац» Альфреда Дебліна – дуже важливого німецькомовного художнього тексту, якого досі була позбавлена наша література і який тепер, завдяки чудовій перекладацькій роботі Романа Осадчука, що також підготував супровідні матеріали до видання, і підтримці Гете Інституту, нарешті у нас є, і ми разом з вами радіємо цьому факту.

Услід за культовим «Сліпобаченням» Пітера Воттса, гостя минулорічного 25 Book Forum, ми видали «Ехопраксію» у перекладі Остапа Українця і Каті Дудки – другий роман майбутньої трилогії «Вогнепад». Для нашого ж видавництва зокрема Пітер Воттс – одне з найпрекрасніших літературних і світоглядних відкриттів за увесь час нашого існування, і тому ми особливо радіємо і пишаємося тим, що причетні до звучання цих чудових і важливих текстів українською. На цьому ми не збираємося зупинятися і, чекаючи, поки Пітер завершить цикли «Вогнепад» і «Соняшники», візьмемося за його не менш культових «Рифтерів».

Триває наша пригода із серією сучасної польської фантастики «Амальгама» – у цьому році ми видали збірку оповідань Лукаша Орбітовського «Голова змія» у перекладі Сергія Легези. Орбітовський дуже потужний і популярний зараз у Польщі письменник, творчий шлях якого пролягає від горору / фантастики до магічного реалізму і навіть просто реалізму. Особливо приємним було те, що Лукаш, попри свій надзвичайно напружений презентаційний графік, зміг виділити час і приїхати до нас на цьогорічний 26 Book Forum, щоб зустрітися з українськими читачами і презентувати свою книжку. Рекомендуємо вам придивитися до Лукаша і його книжок пильніше – він, так само як і ми, любить блек-метал, а ще знає життя з різних, інколи досить екстремальних боків, що досить талановито та цікаво відображено в його творчості.

Найближче майбутнє «Амальгами» також позначене новим романом Лукаша Орбітовського «Культ», який мав шалений успіх у нього на батьківщині, а ще дуже дивним і незвичайним, але страшенно красивим і талановитим зразком магічного реалізму від Радека Рака – повістями «Покликання Івана Мровлі» та «Порожнє небо». Найближчі орієнтири для розуміння, на що схожа проза Рака, – це якби раптом Маркес народився у Польщі 80-х і став писав про Карпати, русинів і ту ж таки Польщу. Насправді це дуже незвичний і красивий зразок ні на що не схожої прози, просякнутої близьким нам магічним реалізмом, і згадування Маркеса тут доволі вимушене, аби бодай трохи дати зрозуміти найближчі орієнтири, які, проте, залишаються доволі приблизними.

Володимир Арєнєв є незмінним куратором серії «Амальгами», і ми впевнені, що разом з ним відкриємо вам ще не одне ім’я цікавого і вартісного представника сучасної польської фантастики і довколафантастики – повірте, їх вистачає.

Ми також продовжили серію «Життєписи» і до біографії Гітлера додали ще й біографію Вінстона Черчілля авторства того ж Себастіана Гаффнера. А зараз працюємо над біографією Зігмунда Фройда – всі ці речі для нас перекладає Роман Осадчук, який, до речі, і надихнув нас на реанімацію цієї біографічної серії.

Але насправді крутою новиною є те, що ми вже практично здаємо в друк біографію / автобіографію Девіда Лінча «Кімната снів» авторства Девіда Лінча і Крістін МакКенни. Ми й до цього знали, що Девід дуже незвичайна людина, але тепер, прочитавши цю цікавезну розповідь про його життя, ми зрозуміли,  н а с к і л ь к и  він незвичайна і дивовижна людина. Це видання супроводжуватиметься купою ексклюзивних архівних фото, так що для фанатів «Ґумкоголового», «Людини-слона», «Твін Пікс», «Вогонь, іди зі мною», «Диких серцем», «Загубленого шосе», «ВНУТРІШНЬОЇ ІМПЕРІЇ» та багатьох інших Лінчевих візуальних та музичних проектів це буде справді непересічний і необхідний подарунок – книжка вийде вже за місяць у перекладі Євгена Ліра та Остапа Українця.

Ну і, звісно ж, ми вперто не відступаємося від нашої нав’язливої ідеї пропонувати незвичайні, талановиті та екстраординарні зразки сучасної української прози, які перебувають дещо в інших площинах від пануючих нині вітчизняних літературних трендів. Так, це нелегко, так мільйонних статків ми цією справою не зіб’ємо, а часто – навіть навпаки. Але є такі речі, які просто треба робити, без огляду на сьогочасну негайну віддачу, а радше, закладаючи підвалини майбутнього, принаймні такого, якого б ми хотіли для української прози. Тому то й у дуже дорогій нам серії «Альтернатива» поки що так мало книжок – бо ми у цій справі дуже вредні й страшенно прискіпливо відбираємо тексти, доволі високо піднімаючи прохідну планку. Але, повірте, для вас же стараємося, і вже коли «Альтернатива» поповнюється новою книжкою, знайте – це про вас і для вас, це треба читати. Тож цього року в цій серії вийшла лише одна книжка – збірка оповідань Максима Гаха «Прогулюючись пустелею», і, зважаючи на вищенаведені декларації, вже будьте впевнені, що це дуже своєрідні і, водночас, непроминальні оповідання на межі борхесівського осмислення нашого з вами буття тут і тепер, кафкіанського відчуття абсурдності і заплутаності гри в життя та авторської ерудованої іронії Максима Гаха. Це справді гарні і дуже незвичні оповідання – інколи веселі, інколи тривожні, а інколи заплутані й жаскі, але незмінно цікаві. Словом, «Альтернатива» рекомендує, і сподіваємося, для вас ці рекомендації чогось таки варті.

Ми тримаємо крок і ритм, і вже в друці наступна книжка серії – окультний сай-фай-горор / космоопера Володимира Кузнєцова «Закоłот. Невимовні культи». Ми впевнені, що ви ще не раз почуєте про цю книжку та її автора, тож не будемо тут багато розводитися, а лише назвемо два, сподіваємося, сакральні для вас імені: Лавкрафт і Воттс. Бо саме на межі такого дивовижного поєднання тематик та естетик цих двох важливих для нас письменників створений «Закоłот…», який, втім, є наскільки своєрідним, що нам взагалі важко підібрати найближчі аналогії у світовій, не кажучи вже про вітчизняну, літературі. Словом, дочекайтеся січня, і самі зможете пересвідчитися у правдивості наших слів.

А ще Орвелл! Жоден рік у нас не минає без поповнення новим перекладом Орвелла, так що самі розумієте, як ми його любимо. Цьогоріч це був роман «Ковток повітря» у перекладі Тетяни Кирилюк, який, так само як і інші його твори, для переважної більшості читачів перебувають у глибокій тіні монументального і культового «1984». А даремно, адже Орвелл майстерно зображує не лише похмурі антиутопічні полотна, а й просто життя як таке. У нього це також дуже добре виходить – ви могли пересвідчитися в цьому ще на прикладі «У злиднях Парижа і Лондона». До того ж і сюжетно, і за багатьма іншими ознаками «Ковток повітря» є своєрідним безпосереднім приквелом до «1984» – тут і передчуття ще одної великої і цього разу вже остаточної війни, яка назавжди змінить обличчя світу, і спогади про залите сонцем і оптимізмом минуле, разом із марними спробами відшукати у сьогоденні його давно упокоєні рештки, і криза середнього віку, з тією лише різницею, що головний герой «Ковтка повітря», Джордж Боулінг, міг би легко бути батьком Вінстона Сміта – головного героя «1984», роману про те саме майбутнє, яке вже настало і якого так боїться і водночас передчуває герой «Ковтка повітря».

І взагалі, як ми не раз декларували, у нас на порядку денному увесь доробок Орвелла, і ми доволі вперто торуємо цей шлях, бо хочемо показати, що Орвелл – це не лише «1984» і «Колгосп тварин», а це ще й не один чудовий роман і дуже багато цікавої і актуальної навіть дотепер публіцистики. Тож у черзі на видання повне зібрання статей та есеїв, романи «Нехай квітне аспідистра», «Донька священника» і нон-фікшн «Дорога на Віґан-Пірс». Так що вже невдовзі матимемо всього Орвелла українською, бо це треба.

Якщо ж перейти від безпосередньо наших книжково-видавничих здобутків до загальногалузевих помітних і знакових новин, то найперше, про що хочеться загадати, це вихід із тіні і офіційна презентація на цьогорічному Book Forum Книжкового Гамазею – книжкового і культурного дистриб’юційного сервісу, під стягами якого вже починають гуртуватися дуже цікаві проекти та ініціативи – від вітчизняних книжкових видавництв до музичних лейблів, об’єднаних спільною ідейно-естетичною і культурною спрямованістю, а також бажанням зробити свої здобутки доступнішими для широких мас потенційних споживачів. Власне, поява у нас такого сервісу (за кордоном подібні дистриб’юційні сервіси вже давно є невід’ємними і звичними учасниками книжкового ринку) свідчить про те, що наш український ринок потроху долає відставання від іноземних аналогів, яке ще не так давно здавалося нездоланним, і тому ще років п’ять-шість тому поява такого сервісу у нас виглядала у нас передчасною – сумний приклад тому історія з «Книжковою біржею», час існування якої заледве не менший, ніж час її підготовки та виходу на ринкові простори. Тепер же існування такого сервісу на ринку виглядає доволі актуальним і затребуваним. Принаймні для нашого видавництва це стало надзвичайно вдалим і корисним сервісом з погляду вирішення питань ефективної роботи з усім, що стосується поширення наших книжок. Багато хто з вас вже знайомий з книжковими ельфами, які вже півтора року допомагають нам відправляти книжки в будь-яку точку України, так от, ці книжкові ельфи працюють у Книжковому Гамазеї. Тепер і ви це знаєте 

Але цей рік також запам’ятається нам і не такими позитивними новинами, бо був він сповнений багатьма довколагалузевими сварками та скандалами, які, втім, засвідчили, що все залишається таким, як і було десять, двадцять чи навіть сто років тому. Попри всю оцю нашу інформаційну еру, люди не дуже змінилися з часів Хрестових походів та Святої Інквізиції, а чи навіть з часів кроманьйонців. Як завжди, ці численні скандали з вартою поваги стабільністю демонстрували повну нездатність їхніх учасників до ведення нормальної дискусії, а подекуди навіть – притомної артикуляції власної думки. Звісно, скажете ви, книжкові люди, професійно пов’язані зі словом і його якнайширшим застосуванням, – дещо емоційніші, і подекуди в запалі суперечки за все добре проти всього поганого можуть забувати про базові норми комунікації. Так, погоджуємося ми, всі ми люди, і серед нас немає святих, але все ж сам рівень ведення спорадичних галузевих диспутів у мережі незмінно викликає сум, втім, як і у всі попередні роки.

Якщо вже ми порушили цю тему, то з останніх найгучніших скандалів варто відзначити «культурну експансію» ВСЛ в РФ – саме так їхні менеджери, а також очільники пояснили появу на українському ринку російського перекладу своєї книжки, права на яку вони продали російському ж видавництву МИФ. Але щось пішло не так, культурна експансія чомусь рушила у зворотному напрямку і зрештою вилилася у те, що МИФ почав продавати в Україні своє російськомовне видання цієї книжки, в той час як наклад оригінальної української версії був недоступний, і поки скандал не набрав обертів, на сайті видавництва була інформація, що додруку не планується. Вишенькою на верхівці цього коричневого торту є те, що в супровідній інформації про цю книжку російське видавництво зазначає мовою оригіналу англійську, походження книжки – також. В сухому підсумку маємо:

а) Зникнення з нашого ринку оригінальної української версії книжки

б) Продаж прав на її видання російському видавництву

в) Поява російськомовної версії цієї книжки на українському ринку

г) Непереконливі переконування української сторони, яка продала права на книжку, що, мовляв, вони так з росіянами не домовлялися і що вони навіть подаватимуть до суду

д) Щодо суду жодної інформації досі немає, на відміну від російськомовного видання МИФ на нашому ринку

е) Різка роздратована реакція очільників ВСЛ, з якої ми дізналися, що раз хоч хтось тут із нас купував щось російське, то і в них руки розв’язані і що це взагалі – культурна експансія на благо іміджу України у світі

ж) Завіса. Глядачі в залі плачуть, аплодують і кидають квіти на сцену. Ловлячи квіти і не перестаючи вклонятися, розчулені актори також плачуть. Врешті-решт з якихось технічних причин на голови акторам падають важкі бордові портьєри, повністю ховаючи їх від очей глядачів. Водночас у залі гасне світло, ще деякий час чути окремі тривожні крики, але невдовзі й вони вщухають, поступившись місцем напруженій зловісній тиші.

До речі, у цьому році остаточно увиразнилися й інша, цього разу, на жаль, справжня культурна експенсія, причому вже не з нашого боку, а з боку РФ. Хоча, правду кажучи, вона нікуди й не зникала, а лише до пори принишкла, трохи мімікрувала українськими філіями, які представляли тут інтереси російського видавничого бізнесу, і чекала сприятливих умов, щоб знову оприявити себе на повний зріст. А зріст у російського книжкового бізнесу, як ми пам’ятаємо з 90-х–2010-х, геть не карликовий. Бо окрім бабла і всього іншого, навіть не той самий рос. бізнес, а вже сам російський державний апарат завжди знав, що книжки і культура загалом – це ще й, окрім усього іншого, наступальна зброя масового враження, не менш ефективна, ніж танки і залпи «Градів», з тією лише різницею, що вона нищить не тіло, а свідомість, в цьому випадку перепрошиваючи її на свій манір зі всіма відповідними наслідками.

Ще зовсім свіжі скандали з російськими перекладами різних книжок, де внутрішня цензура видавця або ж зовнішня надбудова відповідних держструктур видаляли невигідні для сучасного російського порядку денного місця з текстів, подекуди спотворюючи первинну думку і кардинально змінюючи акценти. А так, звісно ж, яка різниця, якою мовою читати переклади іноземної літератури? Тільки не дивуйтеся потім, якщо раптом, крий боже, станеться так, що у майбутньому тих, хто зруйнує ваші міста і на танках пройдеться по цвинтарях, де лежать ваші діди-прадіди, у цих самих книжках називатимуть «визволетелями братського малоросійського народу від бандерівсько-фашиського іга» – російська перекладна література вона така, у неё свой особый русский путь по бездорожью и ухабах нашей общей нелёгкой истории – вот так то, наш наивный любитель «какой разницы» 

Ну що ж, виглядає так, що короткі канікули для українського книговидання добігають кінця, на ринок вже офіційно і не прикриваючись жодними філіями починають заходити перші російські видавництва – «Альпина паблишер» та «МИФ». За ними прийдуть всі інші, не сумнівайтеся – ці перші покликані лише протоптати стежку для своїх більших і нахабніших колег. Так само, як після лекцій Бикова, тут рано чи пізно мають з’явитися всі оці прілєпіни, лімонови і проханови з гармошками, балалайками і вічною русской мислю про те, що нам тут варто всім стати такими, як вони, або самознищитися. Бо і «Альпина паблишер» з «МИФом», і той самий Биков з’являються тут лише тому, щоб повести за собою умовних «Ексмо» і «прілєпіних-проханових» – інших завдань у них тут немає і бути не може.

З того, як усі загалом спокійно спостерігають, як російський книжковий бізнес знову повертається до нас, бачимо, що багато хто справді сумував за тими часами, коли українська книжка була засаджена в гетто. Ну що ж, возрадуйтеся – цей час вже не за горами. Ми й досі пам’ятаємо ті бурхливі обговорення, чи варто забороняти ввезення російської книжкової продукції в Україну в умовах війни. І ми чудово пам’ятаємо висловлювання, що «без російських книжок наш книжковий ринок чекає колапс», як пам’ятаємо і тих, хто ці думки тоді висловлював. Нехай радіють – їхні побажання почули, російська книжка знову буде присутня на нашому ринку у повному і якнайширшому обсязі, а він буде саме якнайширший – у цьому вже не сумнівайтеся.

Особисто нам не звикати до внутрішньої еміграції й перебування на маргінесах ринкових відносин книжкового ринку – як-не-як, а ми стартували нашу діяльність у 2007, тож приблизно уявляємо, чого нам чекати. А от щодо колег, які лише завдяки цим п’яти рокам свободи від присутності поруч Старшого книжкового брата змогли значно пожвавити свій бізнес і розвинути видавництво, ми не зовсім впевнені – важко спрогнозувати, як підуть справи у більшості українських видавництв в умовах повторної експансії (справжньої, а не опереткової) російського книжкового бізнесу на наш ринок. До речі, великих видавництв це також стосується – можливо, навіть більше, аніж малих та середніх, з огляду на їхні видатки і критичну залежність від масових мереж збуту.

Окрім відкриття захисних шлюзів для російської видавничої, а загалом і   с п р а в ж н ь о ї   культурної експансії, нова влада, попри всі завіряння у всесторонній підтримці вітчизняної книжкової галузі, майже з перших кроків, заледве розсівшись у владних кріслах, ощасливила нас звісткою, що у наступному році згорне програму фінансування поповнення бібліотечних фондів книжками українських видавництв, аргументуючи таке рішення тим, що це нецільове використання коштів і що все одно зараз ніхто не ходить у бібліотеки. Так що цьогорічні закупівлі, проведені Інститутом української книги, можна вважати останніми в цьому сезоні відлиги українського книговидання – і важко сказати, коли знову настане весна. Тут все очевидно, тож коментарі загалом зайві, окрім того, що ми, звісно, не плекали жодних ілюзій щодо вектору руху новообраної влади, але все ж не очікували, що вона так швидко почне свою власну, цього разу вже антикультурну, експансію. Той самий «простий народ» має радіти – нарешті у бібліотеках буде менше цих нікому не потрібних книжок, і тепер ще більше часу звільниться для кумів, братів і свекрів. Алілуя, браття і сестри во прямій демократії!

Так, як ви помітили, у нас досить ексхатологічний погляд на процеси, які зараз відбуваються у нашому суспільстві і в книжковій галузі зокрема. Але є й гарні новини.

Так само, як свого часу на звалище історії відійшли розмальовки, які не видавав лише лінивий видавець, що сидів на держдотаціях і друкарський станок якого міг друкувати виключно «Кобзаря», скидається на те, що нарешті наша улюблена мотиваційна література у стилі «як стати котом і добитися успіху в житті» чи «думай, як сантехнік Василь і нарешті стань щасливим» також починає здавати свої позиції. Ні, на ринку все ще трапляються ці книжки, що обіцяють буквально за кілька місяців після їх прочитання стрімкі особистісні та кар’єрні прориви. І навіть деякі видавництва ще за інерцією накуплених колись прав продовжують їх видавати, але це вже радше затухання, і все частіше чути навіть від «простих людей» скептичні висловлювання щодо користі й цінності таких книжок. Особливо після того, як автор книжки про те, як стати щасливим, не менш щасливо вкоротив собі віку.

Так само, здається, все у ширших мас читачів викликають іронічні посмішки розміщені на книжках застережні зауваги, що ця штука, виявляється, теж «Бестселер Нью-Йорк Таймз». Ок, кажуть собі широкі маси читачів, дякуємо, що чесно попередили.

А ще, здається, що вслід за закордонними трендами в моду знову повертаються великі романи – номументальні художні полотна на багато сотень сторінок, які є одним з наріжних каменів літератури як такої. І ми, правду кажучи, цьому раді, адже однією з головних наших спеціалізацій є саме такі книжки, які формували і формують порядок денний світової літератури на роки, а іноді навіть сотні років, а ми, як ви помітили, любимо непроминальні й базисні цеглини і не любимо одноденок, про які вже за рік ніхто й не згадає. Тож тримаємо кулаки і уважно спостерігаємо, наскільки цей світовий тренд приживеться і розвинеться в умовах нашого все ще важкопередбачуваного книжкового ринку.

І, звісно ж, ставши у нас популярним кілька років тому, напрям підліткових романів, а ще частіше серій романів (за кордоном це діло буяє буйним цвітом вже років п’ятнадять як) продовжує набирати популярності, і в цьому випадку специфічний ґрунт нашого ринку виявився наскільки сприятливим для підліткової прози, що окрім популярних західних зірок цього напряму у серцях і на поличках українських читачів знайшлося багато місця і для вітчизняних письменників, які за популярністю і затребуваністю не поступаються найпопулярнішим західним зразкам жанру, а інколи і випереджають їх у показниках читацького зацікавлення і любові. І це чудово – хоч десь сучасне українське письменство може на рівних конкурувати в сенсі популярності з іноземними перекладними зразками.

Триває ще минулорічна тенденція згортання-затухання-зникнення багатьох молодих видавничих ініціатив, які, мов гриби після дощу, виникли на хвилі стрімкого злету ринку 2014 –2015 років. І як казали раніше, ми кажемо це й тепер: видавнича галузь – це про стаєрів, а не про спринтерів, тут не поженеш, а гучні заяви в медіа дуже важко конвертуються в конкретні результати, і тут навіть трирічний вік існування ще ні про що не свідчить. Цей рік ще раз успішно підтвердив і закріпив цю тезу, отже, ці речі поки що залишаються незмінними.

Водночас останнім часом на ринку спостерігається поява більш профільних видавничих ініціатив, які окрім того, що вони хочуть видавати книжки, більш-менш чітко уявляють, які саме книжки вони хочуть видавати, якого спрямування і навіщо вони це роблять. Такий підхід викликає більше оптимізму стосовно подальших перспектив їхнього існування, тож побажаємо успіху молодим колегам, які чітко знають, що і навіщо вони роблять.

Також усе помітнішим стає зацікавлення читачів і, відповідно, видавців напрямом графічних романів – цей тренд став помітним ще кілька років тому, а у 2019 лише увиразнився. Попри те, що комікси і вся супутня їм культура залишає байдужими наші видавничі серця, на наш погляд, це також є свідченням дорослішання ринку і його розвитку, а отже, це добрі звістки.

Незважаючи на те, що у 2019 згорнулося, сподіваємося, лише тимчасово, кілька важливих і цікавих регіональних книжкових фестивалів, найпомітнішим з яких є Запорізька книжкова толока, водночас саме цього року з’явилося ще більше різноманітних за спрямуванням і концепцією, але однаково пов’язаних з книжками і літературою фестивалів у ще більшій кількості регіонів України – письменники, поети (вони як завжди – найактивніші), а також культурні менеджери і загалом книжковий люд просто вже фізично не встигає відвідати бодай половину з того, що зараз відбувається у літературно-фестивальному напрямі, і це справді круто!

Але все ж двома головними наріжними каменями цього діла традиційно залишаються київський Книжковий Арсенал та львівський Book Forum, і така диспозиція, на наш погляд, є ідеальною, оскільки третьої подібної за масштабністю і важливістю книжкової події наші видавці, які традиційно звикли готувати головні свої книжкові новинки до Форуму та Арсеналу, вже навряд чи витримають. Ще варто зазначити, що обидва фестивалі продовжують дрейфувати від колись більш ярмаркової до мультикультурної фестивальної спрямованості, що свідчить про етапи дорослішання обох фестивалів і зміщення акцентів уваги із суто продажів книжок до комплексніших і цікавіших речей, здатних залучити значно ширшу аудиторію.

А ще друга половина 2019 ознаменувалася так званою війною знижок всіх великих вітчизняних книжкових мереж. Те, що почалося ще на початку серпня і видавалося як такі собі намагання перетягти на себе купівельну спроможність читачів від Форуму, який мав відбутися у вересні, тривало і після завершення Форуму, продажі на якому, варто зазначити, у багатьох видавництв все ж дещо просіли порівняно з попередніми роками. Ці різноманітні і подекуди відчайдушні паради знижок протривали аж до Чорної п’ятниці наприкінці листопада, сягаючи межі рентабельності, а інколи навіть долаючи і її. Власне, зважаючи на початок Різдвяних свят, не припиняються ці акції і дотепер. Нам, зі свого боку, важко судити про першопричини і мотиви таких шалених затяжних знижок від головних дистрибуційних гравців ринку, окрім як пояснюючи це початком справжньої конкурентної війни на виживання. Але таку ситуацію не можна назвати здоровою, оскільки всі ми розуміємо, що тривалий демпінг навіть у короткостроковій перспективі ще нікому не робив добре – ні тому, хто демпінгує, ні тим паче тому, проти кого демпінгують, ні всім іншим, навіть опосередкованим, учасникам ринку. Ну що ж, ми з цікавістю і певною тривогою спостерігатимемо за розвитком цієї ситуації у наступному році – сподіваємося, що у всіх сторін вистачить запасів міцності, і ми нікого не втратимо під час цього захопливого марафону на виживання, оскільки це геть не в наших спільних інтересах.

Ну, ось, здається, і все. Таким у нашій пам’яті закарбувався видавничий 2019 рік. Був він, мусимо визнати, далеко не найгіршим, але, все ж, заданий ним тон змушує нас думати про майбутнє з тривожними очікуваннями і не дуже легким серцем. Водночас, як уже зазначалося, нам не звикати до внутрішньої еміграції і ринкового маргінесу – тих, хто пам’ятає дев’яності і двітисячідесяті, важко здивувати навіть найвигадливішими соціокультурними девіаціями. Але все ж трохи сумно від неілюзорних перспектив знову згадувати соціальні навички тих по-своєму романтичних часів. Та, попри все, і тоді, і тепер, і завжди головні й важливі речі лишаються незмінними – ми знаємо, хто ми, знаємо, що і навіщо ми робимо, знаємо, чого ми хочемо і куди рухаємося, чого і вам бажаємо в наступному і всіх подальших роках.

Слова сказані, до закриття року і перезапуску циклу залишаються лічені години, тож сьогодні, незважаючи ні на що, з легким серцем і крихкими сподіваннями на те, що наступний рік, попри все, виявиться до всіх нас прихильним, ми йдемо святкувати і віддавати шану цій єдиній ночі у році, ночі, коли найгустіша пітьма врешті-решт поступається перед першими сполохами ранкової зорі, і так зачнеться новий річний цикл життя.