Публікації

«У злиднях Парижа і Лондона» – прекрасне чтиво із всього того, що я читала із цього жанру за останній час.
⠀
Так сподобалось, що замовила у видавництві Жупанського ще декілька його оповідань!
⠀
Твір вважається автобіографічним, хоча не все у ньому відповідає дійсності: дещо вигадане, відірване від дійсності.
⠀
Але ж нічого дивного: перед нами – художній твір!
⠀
Спочатку автор знайомить нас із нетрями Парижа, бістро та колоритними історіями життя людей, яких він зустрічав і які здались йому цікавими, щоб про них розповісти.
⠀
Також Орвелл працював плонжером.

От як цю «професію» описує сам письменник:

«Плонжер – один із рабів сучасної цивілізації. Праця його рабська і тупа, він отримує рівно стільки, скільки потрібно для підтримки сил, єдина його радість у вкрадених шматках. Одружитися він не може, або вже якщо одружується, дружина теж має працювати. Окрім якихось рідкісних удач, утекти плонжеру від своєї долі нікуди, хіба що за грати».
⠀
Він детально описує свій досвід праці на паризькій кухні: розповідає про ієрархію серед працівників, підводні камені і т.п.
⠀
Друга частина розповіді присвячена вже періоду, коли письменник повертається на батьківщину.
⠀
Він детально описує життя волоцюг в Лондоні та його околицях.

Висловлює свою позицію щодо неідеальних англійських законів, які регламентували життя таких людей та детально описує структуру цвяхів (будинки, де мали право залишатись безпритульні, переважно на одну ніч).

Відкривайте для себе Орвелла, адже він того вартий❤️

Автор: Tania Tantsuira
Джерело: Instagram

Хочу прочитати

Вперше я почув про Артура Мекена в 90-х роках минулого століття, коли читав книгу французьких журналістів та письменників Повеля і Бержьє «Ранок Магів» (цікава книга, хочеться звернути увагу українських видавців). Там було наведено цитату з оповідання «Білий народ» (1899р.), в якій йшлося про роздуми одного з персонажів стосовно природи справжнього зла і його унікальності та рідкісності, так само як справжнього добра. Я дуже зацікавився автором. Незабаром до рук мені потрапила книженція «Жителі пекла», російськомовна збірка, що включала в себе твори Говарда Філіпса Лавкрафта, Абрахама Мерріта і Артура Мекена. Це було моє перше знайомство з Майстрами, і це знайомство дуже вплинуло на мої літературні смаки і на життєві переконання в цілому.

Чи потрібно казати, що кожна книга серії «Майстри готичної прози» від Видавництва Жупанського, це значима подія в моєму книжковому житті. І якщо шедеврами Мерріта та Лавкрафта ми вже насолоджуємося українською декілька років, то Мекена отримали зовсім нещодавно. Лавкрафт – важка артилерія. Почати з нього серію логічно і мудро. Адже Лавкрафт це бренд. А от всі наступні автори це як вишеньки на торті. І Артура Мекена я дуже чекав. Щойно він був заявлений в серії.

І не даремно чекав. Мекен утвердився у мене як улюблений і найсильніший автор з «химерного».

Видання витончене і стильне. Обкладинка посіла місце в улюблених, випереджаючи «Короля в жовтому» Чемберса. Дуже люблю книги серії «Майстрів…» за рамочки на сторінках, жовтуватий папір і атмосферу. Вона є.

До збірки входять самі знакові твори валлійського письменника, якого високо цінував сам Лавкрафт. Відкриває книгу знаменитий «Великий бог Пан» (1984). Це одна з перших робіт Майстра, але ж яка вона! Буває інколи так – досвіду небагато, молодість, невеликі статки, а митець створює справжній шедевр. Який навіть не завжди виходить перевершити в подальшій творчості. Як музикант я можу провести аналогію з першим альбомом португальців Moonspell «Wolfheart». Хлопці грають три десятиліття майже. Створено багато чудової музики. А от дебютник – шедевр назавжди. Те саме і про норвежців Satyricon «Dark Medieval Times». Справа смаку, безперечно, але для мене саме ця музика – ідеальний саундтрек до «Майстрів готичної прози». Та ще «Esoptron» від греків Septic Flesh.

Але щось я відволікся. «Великий бог Пан» – найзнаменитіша повість автора. Йдеться в ній про невдалий (чи то навпаки) медичний експеримент, в результаті якого потоншала межа між деякими світами… Книга в свій час мала ефект розірваної бомби. Автор зазнав певних переслідувань, але став дуже знаним. Повість шокувала публіку, і я скажу навіть більше – злякала. І знаєте чому? Мекен вірив у все те що писав. Письменник був магом таємного ордену «Золотої Зорі». Разом з Кровлі, Єйтсом, Меррітом. Творчість Артура Мекена – зразковий приклад магічного реалізму. Таємниче поруч. Магія ховається в повсякденному, просто видима вона не кожному. Саме тому читати цього письменника справді насолода. Казково, реалістично і лячно. Великий та жахливий Стівен Кінг вважає «Великого бога Пана» можливо найкращим твором літератури жахів, писаних англійською. Це щось та означає.

Артур Мекен вірив у магію. І його книгам вірять читачі.

Всі наступні твори збірки тому підтвердження. «Сокровенне світло» (1894), «Осяйна піраміда» (1895). Стародавні культи, дивна англійська природа, темні лісові хащі та містичні пагорби. Артефакти та загадки, легенди і ритуали. Мекен англієць. І послуговується в творчості в основному європейськими стародавніми легендами та історіями.

Дуже цікавою виявилася повість в оповіданнях «Три самозванця». Вона складається з окремих історій, майстерно об’єднаних в одну Таємничу Пригоду. Самодостатнім персонажем письменника я хочу виокремити Лондон. Він у Мекена живий. Таємничий і відвертий. Невідомий і реальний. Прекрасний і жахливий. Герої книги можуть вирушати у мандрівку вулицями цього старовинного міста, знаходячи таїни і магію в реальному житті.

Просто неймовірною виявилась нова для мене повість «Уривок Життя» (1904), яка завершує збірку. Я в захваті. В ній – поєднання всього найкращого в творчості письменника. Об’єднання всіх його думок та переконань, що не змінились з роками. Якщо ранні твори захоплюють, лякають своїми історіями, то «Уривок життя» звертається до читача з спокійними але впевненими думками. Як от: «… протягом трьох сотень літ справжні знання витіснялися певними нав’язаними людству переконаннями, й робилося це настільки послідовно й ефективно, що тепер, аби дізнатися правду, потрібно її вистраждати».

Артур Мекен неперевершений. Валлійський письменник добряче вплинув на всю химерну та містичну літературу. Та і взагалі на літературу. Я щиро дякую Видавництву Жупанського і перекладачці Марті Сахно за цю літературну перлину.

Ну і так, все діло смаку. Я люблю книги «не для всіх а для декого». Але знаю, що Артур Мекен обов’язково знайде в Україні свого вдячного читача.

Автор: Білотур Скіфський
Джерело: Facebook

Хочу прочитати